Свято бабусь "Цілую бабусині втомлені руки..."

 "Цілую бабусині втомлені руки..."

 

Вчитель. Не за ггорами високими, не за морями гглибокими, а в райському куточку благодатної України жили працьовиті та життєрадісні люди.

     І народилися в сім"ях цих трударів доньки-зірочки.

     Пестили їх матусі, доглядали, і виростали дівчата вродливі і працьовиті. І почали задивлятися на них парубки - вибирати собі майбутніх дружин. Згодом були весілля, а потім святкували у молодих родинах породини синів та доньок.

     Ростили молодиці діточок, догоджали своїм чоловікам та свекрухам; працювали, не покладаючи рук. І трохи зів"яла їх врода, посмутніли очі, бо постукала вже в їхні двері осінь, і принесла сивину на скроні.

     А далі все знову відбулося, як у добрих українських казках: розправили молодиці плечі, посвітлішали їхні очі, випромінюючи тепло, ласку, радощі. У їх оселях з"явились маленькі сонечка, які, простягнувши рученята, ще невміло і зворушливо пролепетали: ба-ба! Прийшли в життя бабусь онуки, а з ними повернулася молодість і завзяття, жадоба до життя і пранення виростити онуків, і дочекатись їх весілля, і заспівати онукам вже не колискової, а весільної.

     Знайомтесь: сьогодні на свято до нас завітали ці чарівні жінки. Це бабусі!!! Привітайте їх!

 

1. Добрий день, бабусю, моя дорога!

Це для тебе сонечко лагідно сія.

Ласкою повняться рученьки твої.

Я люблю твій голос - теплий, дорогий!

 

2. В нім землі моєї срібні голоси

Дружби і любові, і добра, й краси.

Назбираю в лісі квітів сон-трави.

Дорога бабусю, літ за 100 живи!

У моєму серці - слід твоїх пісень.

І кажу: "Добридень! Добрий Тобі день!"

 

                                           Пісня "Бабусенька-бабуся"

До бабусі в гості я, в гості я приїду, І зустріне лагідно, лагідно мене! Розцілує, розцілує, заплете косички, Дасть мені люстерко чарівне! | (2)       Приспів: Бабусенько, бабуся, до тебе пригорнуся, Моя голубка сива, пораднице моя! Бабусенько, бабуся, до серця притулюся, Для мене ти найкраща, голубонько моя!   У бабусі всі пісні, всі пісні веселі, У бабусі казочки, казки чарівні, У бабусі молочко, молочко найкраще, У бабусі пиріжки смачні!     | (2)   Приспів.

 

1 уч. Бабуся! Чи є в світі краща людина? Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона не доспала ночей, голублячи онучат!

2 уч. А які щирі очі в бабусь! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів! Це погляд добра і любові.

3 уч. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей.

4 уч. Ось вслухайтеся, діти, у самі слова: бабуся, бабусечка, бабуня, бабця, бабулечка.. Правда, які вони ніжні, пестливі, лагідні і красиві? А чому?

5 уч. Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше за наших маму і тата.

1 уч. Бачила в житті удвічі більше за наших маму і тата.

2 уч. І ми удвічі дорожчі для неї, бо ми діти її дітей.

3 уч. Бо ми її онучатка, дівчатка і хлоп’ятка.

4 уч. Бо ми її пташенятка, ластів’ятка, нехай іноді і поросятка.

5 уч. І коли це мене бабуся назвала поросятком?

4 уч. Напевно тоді, коли ти був бруднулею!

5 уч. Згадав! Це було тоді, коли я

         Заталапав чоботята,

         І щоб сховатися від тата,

         До бабусі утікав!

А вона посварить, покричить,

Поцілує та й мовчить.

Чи сюди, чи туди,

Чи сорочку, чи штанята, -

Все до бабці, не до тата,

Там безпечно від біди.

              І щасливо той живе,

             В кого бабця люба є.

             Той біди вже не зазнає,

             Бо бабусенька скрізь дбає!

 

1. Ой яка ж бо ти, бабусю,

Дорога та мила.

Того словечком сказати

Не моя ще сила.

Що те сонечко на небі,

В лузі квітка красна,

То бабуся в нашій хаті

Добра все та ясна.

           2. Ясне сонце світить в небі,

           Веселить та гріє.

           В рідній хаті при бабусі

           Кожен з нас радіє.

3. Скільки в бабусеньки з нами турбот!

Варить бабуся нам добрий компот,

Треба і шапочки теплі зв’язать,

Казку веселу нам всім розказать.

Скільки в турботах її різних умінь!

Рідна бабусенько, сядь, відпочинь!

Ми тобі пісеньку зараз почнем.

Дружно з бабусею всі ми живем!

 

Пісня «Бабуся – моя чарівниця»

 

1. Бабуся моя - чарівниця,

Вона все уміє у нас:

Пече пироги й паляниці,

І радісно всім у цей час.

А ще може вишить сорочку,

Рушник вишиває мені...

Бабусі, моїй чарівниці,

Співаю хороші пісні.

 

Приспів:

Бабусі співаю, всміхаюся їй,

Бабусі, бабусі - найкращій моїй.

Бабусю, бабусю, голубко моя,

Як добре, бабусю, що в тебе є я!

 

2. Спасибі, бабусенько мила,

За те, що у мене ти є,

Що любиш мене і лелієш,

Зігрію я серце твоє.

 

Приспів.

 

1. Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати,

І людям добро завжди дарувати.

 

2. Бабуся, як невтомна бджілка. Вона заради онуків віддасть усе, останньою краплиною води поділиться. І онучата віддячують їй тим же. Чим можуть і як можуть допомагають бабусі.

 

3. Багато в бабусі турбот – не злічить!

Одній їй роботу нелегко зробить.

І хочеться нам, друзі, таке усім сказать:

Ми будемо бабусі завжди допомагать!

 

4. Зовсім не старі бабусі наші,

Нам вони подружки вірні старші.

Скільки буде 2 і 2?

Звідки острів і трава?

І в барліг ведмідь заліз навіщо?

Де ж снігуронька живе?

Як літак між хмар пливе?

Нам бабусі можуть відповісти.

 

5. Ледве сни ранкові відлетіли –

Вже бабусі наші все зуміли:

Нам косички заплести,

У квартирі підмести,

Пиріжки спекти, полить вазони,

В магазині хліб купить.

Як же з вами, бабусі,

Пощастило нам в житті!

 

 

Бабусині руки

Я з бабусею своєю дружу давно-давно.

І ми, скажу вам, з нею в усьому заодно.

Така моя бабуся, найкраща у житті!

А руки у бабусі – ну просто золоті!

 

Вони що хочеш вміють, скрізь роблять чудеса:

То місять щось, то шиють. Подивишся – краса!

Так товсто мажуть пінку, так щедро сиплять мак.

Працюють без спочинку, і пестять ніжно так.

 

І в хаті, і надворі пороблять все, як слід.

То чистять щось в коморі, то варять нам обід.

Як смеркне –  тіні дивні сплітають на стіні.

Казки такі чарівні розказують мені.

А там нічник засвітять, щоб спав міцніш онук.

Мабуть, немає в світі таких хороших рук.

 

 

Два сонечка

Ще сонце не встало, ще тільки сіріє –

Мене до світанку два сонечка гріють.

Два сонечка ясні від ранку до ночі –

Це дивляться тепло бабусині очі.

 

Вже сонце схилилось, пташки сплять у гаї.

Засну – наді мною ж два сонечка сяють.

Два сонечка ясні від ранку до ночі,

Два сонечка красні – бабусині очі!

 

Пісня «Бабусина молитва»

 

1. Скроні посивіли
І невтомні руки -
Це моя бабуся,
Це моя голубка.
Хоч втомилась дуже,
Та не зможе спати,
Буде у молитві Господа благати.

Приспів:
Бабусина молитва
Спасе і збереже,
Бабусина молитва
Від бід застереже.
Бабусина молитва
звучить у тишині
І так спокійно з нею мені.
2
Тільки ця молитва
Відверта тривогу,
Тільки ця молитва
Вказує дорогу.
Якщо я втомлюся, а може заблукаю,
Бабусину молитву я тоді згадаю.

Приспів.

 

6. У наших бабусь проблем є баато.

Та вміють вони порядок тримати.

І хай наші депутати прийдуть до бабусь у хату –

Вони навчать їх проблеми рішати!

 

                   Сценка «Голубочки»

Автор. Якось вдень, на старість літ,

             Посварились баба й дід.

             А тоді, як діточки – в різні боки та кутки.

             Дід мовчить, уперся він, мов кілочок той і тин.

             Не говорить і стара. Вже й обідати пора…

             Вже спустилася пітьма, а розмовоньки нема.

             Баба зроду говірка. Ця мовчанка їй тяжка.

             Розтуля вона вуста, в діда лагідно пита:

Баба: - Ти, старий, учора чхнув?

Автор. Дід удав, що не почув.

Баба:  - Чхнув чи ні?

Автор. Стара ізнов.

Дід: - Чхнув, то й що?

Баба: - То будь здоров!

Автор. Засміявся дід в отвіт. Помирились баба й дід!

             І сидять вони укупці, голубочок при голубці.

 

Вчитель. Всім бабусям і дідусям даруємо веселу пісеньку «Золоте весілля». І бажаємо в здоров’ї і в любові відсвяткувати не тільки золоте, а й діамантове весілля.

 

                                        Пісня «Золоте весілля»

1. До бабусі і до дідуся

Зібралась у дім родина вся,

І сьогодні "Гірко!" їм кричать

Сорок правнуків і двадцять п'ять внучат.

 

Приспів:

Наші бабуся із дідусем,

Просимо вас поруч сісти.

Наші бабуся із дідусем -

Перші в оркестрі солісти.

Наші бабуся із дідусем -

Пара на радість багата.

Наші бабуся із дідусем,

Знов, як колись – молодята.

 

2. В пару цю закохані усі:

Дітлахи, матусі, татусі.

У бабусі є співацький хист,

А дідусь у нас – завзятий танцюрист.

 

Приспів.

 

3. У святковий у весільний день

Їм бажаєм щастя і пісень,

Тож піднімем кухлі у руках,

Вип'ємо за них парного молока!

 

Приспів.

 

1. Моя бабуся –люба, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас – дітей.

 

2. Сивина… Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сива волосина говорить про те, як боліло у бабусь серце за нас, за наших мам і тат.

 

3. Дай, бабусю, поцілую

Сивину твого волосся.

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки

На замерзлій з ночі шибці.

 

4. Бабцю люба, бабцю дорогенька,

Чи колись була ти, як ось я – маленька?

Чи колись була ти, бабцю, молодою,

Із рум’яним личком, з русою косою?

Чи була у тебе до колін спідничка?

Чи тобі казав хтось: «Ти моя синичка!»?

А колись, бабусю, лялькою ти гралась?

Ти її жаліла, як вона ламалась?

А чому, бабусю, треба всім старіти?

І мені прийдеться також посивіти?

А хіба немає на оте все ліку?

А хіба не можна жити літ без ліку?

 

 

Вчитель. Ця пісня присвячена тим бабусям, які вже відійшли до Вічності…

 

                  Пісня «Посіяла людям…»

1. Посіяла людям

літа свої, літечка житом,

Прибрала планету,

послала стежкам споришу,

Навчила дітей,

як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко -

і тихо пішла за межу.

 

2. - Куди ж це ви, мамо?! -

сполохано кинулись діти.

- Куди ж ви, бабусю? -

онуки біжать до воріт.

- Та я недалечко...

де сонце лягає спочити.

Пора мені, діти...

А ви вже без мене ростіть.

 

3. - Та як же без вас ми?..

Та що ви намислили, мамо?

- А хто нас, бабусю,

У сон поведе у казках?

- А я вам лишаю

всі райдуги із журавлями

І срібло на травах,

і золото на колосках.

 

4 - Не треба нам райдуг,

не треба нам срібла і злота,

Аби тільки ви нас

чекали завжди край воріт.

Та ми переробим

усю вашу вічну роботу, -

Лишайтесь, матусю.

Навіки лишайтесь. Не йдіть.

 

Вчитель. Наші любі бабусі завжди пробачають нам наші пустощі. Але як важко їм від нашої неслухняності!

 

1. Чому у бабусі заболіло серце?

Може, мені не потрібно за столом крутиться?

Може, хвилюється моя бабуся,

Чи раптом на вулиці де не спіткнуся?

Може, важко бабусі мити посуд стало?

Ні, сердити бабусю я більше не стану!

Вдома помагати буду після школи.

Стане знов бабуся весела й бадьора!

 

2. Дуже нездужає наша бабуся.

Я за недужу бабусю боюся.

Каже бабуся: «Уже я стара…»

Каже бабуся: «Вмирати пора!»

Що ти, бабусенько, ти молоденька!

Тільки натруджена, тільки сивенька.

Я викликаю швидку допомогу

І виглядаю машину з-за рогу.

Потім з рецептом біжу до аптеки.

- Зараз, бабусенько, тут недалеко!

Дайте цілющих настоїв трави!

Випий, бабусю, сто років живи!

 

 

 

                                           Пісня про бабусю

 

Вечір на дворі, сонце скотилось, Зорі тривожно сяють в вікні, Рідна бабуся, лагідна й мила, Пісню тихенько співає мені.   Пісня до болю, душу відкриє, Стомлені очі повні жалю, Мила бабусю, горлиця сива, Я тебе рідна дуже люблю!..   Я пригорнуся, міцно до тебе І поцілую очі сумні. Чуєш бабусю, суму не треба, Хочеш, сама заспіваю тобі?   Пісню що твою, душу зігріє, Щоб не бувало в серці жалю, Мила бабусю, горлиця сива, Я тебе рідна дуже люблю!..

 

1. Дорогі бабусі! В цей день урочистий

Ви прийміть від нас ці вірші голосисті.

Хай вони вам розкажуть про весноньку милу,

І про землю рідну, що нас всіх зростила.

 

2. Чому це надворі блищать, мов перлини,

І чисті, й прозорі грайливі краплини?

Тому що весела, ясна, чарівна

До бабусі на свято приходить весна.

 

3. Спасибі вам за роботу,

За руки ваші і турботу.

За те, що вдома повсякчас

Ви так піклуєтесь про нас.

Спасибі вам! Говорим знов

За вашу ласку і любов!

І вся весела дітвора

Вам щастя зичить і добра!

 

Вчитель. Дорогі бабусі! Ніжні й щирі слова вам говорили ваші онуки. А зараз надаю слово вашим дітям.

Мама. Милі наші матусі!

І ми вам шану складаєм.

І признатися мусим,

Що без вас нас немає.

Ви нас, рідні, зростили,

Нам життя дарували,

І безмежно любили, від біди захищали.

 

Тож сьогодні я хочу вам спасибі сказати

За недоспані ночі на тривоги багаті,

За натруджені руки, що не знають утоми,

За хвилини розпуки, як не ладиться вдома.

 

Ви завжди у роботі, на вас кинуті діти,

Повсякденні турботи, нема часу й хворіти.

Густі зморшки покрили ваше добре лице.

І все менше в вас сили – пам’ятати б про це.

 

Ми вас любимо щиро,

Люблять вас і онуки.

Всім здоров’я і миру!

І цілуєм вам руки!

 

1. Богородице-мати! О Пречиста Діво!

Тобі дяку складати я беруся несміло.

 

2. Я молюся до Тебе за матусю і неньку,

Зачинательку роду – за бабусю рідненьку.

 

3. Даруй, Матінко Божа, їй життя довге й миле.

Кожна днина пригожа додає хай їй сили!

 

4. Хай ніколи бабуся наша горя не знає.

Поможи їй, молюся, Преподобна, благаю!

 

5. Люба бабусю, тебе я вітаю,

Радості й щастя, здоров’я бажаю.

Нехай тобі сонечко світить яскраво,

Нехай тобі стеляться квіти і трави!

Нехай тебе люблять онуки і діти!

Бажаю тобі я 100 років прожити!

 

6. Хай вас в опіці Бог не опускає.

Хай вам тривке здоров’я і силу посилає!

 

7. А до того ж нашим бабцям

Хай ще на додаток

Гордість дасть їм й втіху

За нас, за внучаток.

 

8. Хай роки ідуть, а чоло не сивіє.

Онуки ростуть, а лице молодіє.

Хай щастям і сміхом наповниться дім.

За вашу турботу – низький вам уклін.

 

9. Хай в житті вам радість буде!

Процвітайте, як той цвіт!

Дай же, Боже, нашим бабусям

Многих, добрих, щасливих літ!!!

 

       Пісня «Многая літа»